Ольга Кряжич: авторская колонка

Главная » 2008 » Декабрь » 1 » Поетична збірка "Це - Моя Україна", 2000р.
16:02
Поетична збірка "Це - Моя Україна", 2000р.

БАЛАДА ПРО ЖИТТЯ І БЕЗСМЕРТНИК

 

 

- У мене немає смерті, -

В степу шепотів безсмертник,

З-під снігу дивився в небо

Зіницями квіточок.

- У мене немає смерті, -

Летіли слова відверті,

"У цьому нема потреби!"-

Лунало з землі до зірок.

- Я знаю, пожовкле листя

З дерев опадає швидко,

Я знаю, що гинуть трави

Від подиху холодів,

темніє калин намисто,

Заснула сусідка-квітка,

І сонця кругляк  кривавий

Спадає у хмари снігів.

У мене немає смерті,

Я знаю закон безсмертя,

Завмерлими пелюстками

Пишу його в Книгу Доль.

Не в"яну, існую вперто,

Виказую я відверто

Життям своїм, не словами,

Живому всьому пароль.

 

***

 

Я свій розпач покладу на ноти,

Хай на струнах серця забринить,

Як в душі цей розпач не збороти,

Він боліти буде, як болить.

 

Хай він згине глибоко у серці,

Хай розтане у імлі часів,

Розчиню я оченята-дверці

В світ новий.

Злетить мій вільний спів.

19.10.2000

 

НА ДОПИТІ

 

Слідчій б”є кулаками по столу

І питаннями страчує душу,

Бо мені відказати щось треба,

А я вперто мовчати все мушу.

 

Наче в хрест б”є цвяхи без зупину –

За гріхи неіснуючі страта,

Де знайшла міліцейська машина

Отакого відмінного ката?!

 

Обіцяє що руки і ноги

До хреста будуть міцно прибиті,

-- Ти кажи, краще кайся, небого,

Хай слова будуть болем сповиті.

 

Ти?

Не ти?

Вибирай, хто довкола! –

Бо є справа, то треба людину,

Щоб за те, що гамселить по столу

Слідчий мав хоч якусь копійчину.

 

15.11.2000.

 

 

 

 

 

***

 

Я земля,

В мене кидали бомби,

В моє серце вгризались машини.

Я, земля, лікувалась невтомно,

І не вчула хоч слово провини.

 

Я земля

Де метелики й квіти

Потерпають все з ласки людської,

Я земля – все живе мої діти,

Й ті, хто з мене зробив купу гною.

 

Я – земля посивіла від болю,

Вкрита плямами лиха і бруду,

Я – земля, що наплакалась вволю

Від дітей своїх з іменем ЛЮДИ.

 

15.11. 2000.

 

 

 

***

На Білій річці була біла заводь,

Водяник там латаття все беріг,

І дні,.. і ночі чатував він мабуть,

(Щоб Місяць квіти не чіпляв на ріг).

 

На Білій річці щука хвостом била –

Веселка з бризок, глянеш, - аж бринить!

На Білій річці гуси мили крила

І сонце червоніло, наче мідь.

 

На Білій річці зараз лине спокій,

До себе кличе: - Зупинись, спочинь...

Дитинства світ привабливо-широкий

Повз мене йде, як річка, вдалечінь.

2000-11-28

 

***

Били коні копитами воду,

Їм дощем вона гриви росила

Й умивала погожу погоду,

І від цього в коней росли крила.

 

Били коні копитами хмари,

Били крилами простір довкола.

Там, внизу, - біль, образи і чвари,

Тут, вгорі, - пісні ніжної соло.

 

Коні з крилами – коні поетів,

В їхніх крилах заплутались рими

І поем, і балад, і сонетів...

 

Були коні... – Пегаси незримі.

2000-11-28

                  

 

***

Я вірю, мова забринить,

Своїми барвами заграє,

Не змовкне більше ні на мить

У ріднім українськім краї.

Свої плекатиме слова

Й пісенних барв розмай широкий,

Хай в кожнім слові ожива

Наш край, як небо синьоокий

У жовтім кольорі ланів...

 

Крізь час, мов птах могутній лине

Єдина мова голосів

У простір неньки – України.

2000-11-29

 

ГУСИ

 

Летіли гуси, дикі гуси,

А у очах бринів неспокій,

Летіли гуси, дикі гуси,

Летіли ген у світ широкий.

 

Летіли гуси над церквами

Де дзвони Всесвіт розривали,

Летіли гуси над степами –

Чи їм країни було мало?

 

Летіли гуси, а на крилах

Журба гусей летіла з ними,

Он промайнуло двійко сірих –

Пташиний плач мов пісні рими.

 

Дивились люди в небо сіре,

Гуcиний плач лунав довкола,

Дзвенів неначе струни ліри,

Бентежив, наче правда гола.

 

Летіли гуси:

- Тре-ба!

- Тре-ба!!!

Тут полювали...

Місця мало.

Пташиний плач стихав у небі,

І вже чогось не вистачало...

2000-11-29

 

 

***

Щоби зорі з неба не спадали,

Небо міцно хмари затягли,

Та єдино зірочок чимало

Долітає часом до Землі.

 

Янголами тут вони ставали

З німбами і зорями в очах,

Щоб у нас в житті добра чимало

Пролягло, немов Чумацький шлях.

 

Тому й ми свої зірки шукаєм

- Що несе птах долі на крилі?

Дивимось у Всесвіту розмаї,

А вони, ті зорі, на Землі.

2000-11-30

 

***

Мій завзятий Пегас

Тихо в стайні стоїть

І чекає... Чека,

Що настане та мить

Коли вдарить перо

Поетичні слова

І злетить у крилах

Рима вічно жива,

І дороги стріла

Уведе вдалечінь.

А поетки слова

Знову: - Коник, спочинь.

Б"є копитом Пегас

Йому стайня мала,

Йому хочеться знов

Розгорнуть два крила...

2001-04-14

 

***

Зелена димка віє над гілками,

Замріяно набульбились бруньки,

Весни співці пускають в простір гами,

Рулади ллють від любощів п"янкі.

 

А всюди трави, трави, трави, трави...

Мов ізумруди, мов би оксамит!

І первоцвіту ген широкі лави

Прогнали геть зими сонливий гніт.

 

Я хочу теж свої приспані крила

Розкрити і рвонути у політ,

Туди, де хмар легесенькі вітрила,

Туди, до зір, де виник білий світ.

2001-04-14.

 

Просмотров: 583 | Добавил: economist
Форма входа
Календарь
«  Декабрь 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Друзья сайта
  • ИПММС НАНУ
  • Академия технологических наук Украины
  • Форум AUP.RU
  • Блог ученой кошки
  • Дневник ученой кошки
  • Статистика