Ольга Кряжич: авторская колонка

Главная » 2008 » Март » 29 » Поетична збірка "Це - Моя Україна", 2000р.
16:05
Поетична збірка "Це - Моя Україна", 2000р.
                                                                  БАЛАДИ

 

МАТИ-й-МАЧУХА

(народна балада)

 

Задзвеніли, заспівали

Соловейки у гаю:

Кинув батько рідну хату,

Кинув донечку свою.

Пригорнувся до чужого,

До жіночого плеча.

Тілки часом в його серці

Озивається печаль.

І тоді вже не бентежить

Навіть пісня солов"я...

- Як живе там, як зростає

Мила донечка моя?

Вдень він спокою не має,

І вночі гризе вина,

І почав він прихилятись

До горілки, до вина.

І подумала дружина:

"Так не довго й до біди!"

- Чуєш, любий  чоловіче,

Йди і доньку приведи.


Я ось тісто замісила -

Піріжечків напечу.

Зранку півника забила -

Покуштуєте борщу.

Мати - в полі, донька - вдома:

Вже господарка мала,

Каченят нагодувала,

В хаті чисто підмела.

Та прийшов татусь у гості,

Він збентежився, поблід.

- Підеш, доньо моя люба,

На святковий наш обід?

Поспішають доня з батьком,

Бо обід на них чека,

І з довірою стискає

Руку батькову дочка.

Батько радий, випив лишку,

Та й заснув у ліжку враз.

А дитині повертатись

Вже прийшов додому час.

Каже мачуха: - Оксанко,

Не хвилюйся - відведу!

В ту  хвилину мати рідна

Серцем вчуяла біду.

Як пташина полетіла.

- Де ти, донечко? Нема...

Каже їй сусід старенький:

- Вона з татком, не сама.

Ясний місяць в небо вийшов,

Перші зорі де-не-де...

Понад річкою до кручі

Доньку мачуха веде.

Та й дитя штовхнула з кручі,

Залунав малої крик,

Пролетів він берегами,

У воді навіки зник.

Тут і мати появилась,

Зрозуміла все у мить, -

З кручі мачуху штовхнула

І сама туди летить...

А весною біля річки

Дивна квітка зацвіла,

І така ж вона пригожа,

Наче дівчинка мала.

Знизу лист цієї квітки

Ніжний, теплий і м"який,

Зверху він чогось стемнілий,

Доторкнешся - крижаний.

І назвали квітку люди

"Мати-й-Мачуха". З тих пір

Біля кручі не стихає

Клекотіти гнівно вир,

Мабуть згадує нелюдську

Дику мачишину лють...

У вінок дівчата звіку

Тії квітки не вплетуть.

 

 

ХМІЛЬ

 

Покохав хлопчина

Дівчину багату.

А вона скривилась:

- В тебе ж бідна хата.

- Я проте веселий

І працюю гарно.

А вона: - Даремно!

Сподівання марні.

Зажурився хлопець:

- Дівчино Наталко,

Тільки ж я кохаю

Віддано і палко.

Гірко посміхнулась:

- Що мені з любові?!

Он Микола має

І воли, й корови,

І землі дасть батько

Аж чотири ниви -

Будемо в багатстві

Жити ми щасливо.

У неділю вранці

Хлопці і дівчата

Молодят заможних

Повели вінчати.

Молода неначе

Пава гордовита,

Бо шовкова сукня

Оксамитом шита.

Молодий в жупані

Теж ступає хвацько,

Чоботи червоні,

Видно: син багацький.

Повінчались. Потім

Почалось весілля,

музику і співи

Чути на засіллі.

А Іванко бідний

Там на тин схилився,

І на ранок - диво! -

Хмелем він повився.

Як настала осінь

Від туманів сива,

Наламали хмелю

Й наварили пива.

Напились... Та й звикли

Бігати до шинку:

Пропили спочатку

Землю і скотинку,

На горілку потім

Продали й оселю...

Так помстивсь Іванко,

З горя ставши хмелем.

А Наталці п"яній

Кожну ніч до ранку

Сниться легінь славний -

Син вдови... Іванко.

 

 

БАЛАДА ПРО РОЗРАЯНЕ КОХАННЯ

 

Сонце червоне за гору упало -

Чом для закоханих часу замало?

Плаче дівчина і хлопець сумує,

Ніч з конвоїрами поруч крокує.

Каже дівчина: - Микола, коханий!

Завтра ледь сонечко раненько встане

Тебе й батьків поженуть до Сибіру,

Нас - у колгосп, у ярмо та покіру.

Все, що надбав ти, Миколо, до свята,

До комнезаму міркують віддати.

Ранок осінній дощами сповитий,

Аж до землі нахилилися віти.

Землю - народу! Народ - до Сибіру...

Радам слугуйте безмовно і щиро.

І розкуркулених валка похмура

Шляхом курним просуває понуро.

- Люди, навіщо? Коханий Миколо! -

Впала дівчина край шляху додолу.

Б"ється сердешна, собі рве волосся,

Бо днями весілля... не відбулося.

Люди завмерли, бо з горя та жаху

Дівчина стала вербою край шляху.

Дивиться верба на шлях та у поле,

Гнеться й шепоче:

"Микола, Мико-о-ла..."

 

РОМАШКИ

 

Фашисти в селі. Крики, сльози,

Лайки, стрілянина, погрози...

Громаду женуть до майдану:

- Кадіть швидше: де партизани?

Кажіть, бо зруйнуємо хати

І кинемо всіх вас за грати.

Та мовчки селяни завмерли,

Бо націлені крісів жерла.

Ось хлопчик і дівчинка - діти,

Крокують до чорних бандитів,

На сонці засмажені щоки,

Худенькі, стрункі, синьоокі,

І чубчик біленький, й косичка:

Помітно, що брат і сестричка.

- Ми знаємо де... Йдіть за нами,

Ходімо до лісу ланами.

З докором поглянула мати -

Пішли діточки і солдати.

Куди їх спрямовуєш, доле?

У степ, де є з мінами поле.

...Ті вибухи чули усюди.

Здригнулись й заплакали люди,

Скорботне село на майдані

Заклякло в журбі та мовчанні...

Війна відійшла. Та поволі

Зростає трава на тім полі.

Все поле ромашками вкрите,

Здається, що ті ж самі діти -

І чубчик біленький, й косичка,

Всміхаються брат і сестричка.

 

 

ЧОРТОПОЛОХ

(сучасна балада)

 

Їхав "крутий" з базару,

Зупинився в полі,

Витяг грошей цілий жмут

Й примостився долі,

Та й рахує грошики,

Купками складає.

Шляхом курним старенька

Тихенько чвалає,

Підійшла, вклонилася:

"Щасти тобі, синку!"

Відірвався від грошей

На лиху хвилинку:

-Іди геть звідсіль, стара,

Не дивись на гроші!

Розвелось старців... Псують

Настрій мій хороший.

Відсахнулася стара:

- Ввівся ув оману,

Та з таким навіть і чорт

Ручкатись не стане!

Що з тобою гроші ті

Наробили, синку?..

Й розчинилася у мить

В пахощах барвінку.

А на землю впали в пил

Двійко сліз болючих,

Та ще вітер ніс у слід

Хмару слів колючих:

- Справу мала ти з "крутим",

Не з якимсь там "лохом"!

Засміявся і затих...

Став чортополохом.

Просмотров: 525 | Добавил: economist
Форма входа
Календарь
«  Март 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзья сайта
  • ИПММС НАНУ
  • Академия технологических наук Украины
  • Форум AUP.RU
  • Блог ученой кошки
  • Дневник ученой кошки
  • Статистика