Ольга Кряжич: авторская колонка

Главная » 2009 » Январь » 27 » Мои наработки: Экономика труда
12:43
Мои наработки: Экономика труда

економічне та філософське розуміння

феномену праці

Незважаючи на зростання наукового і практичного інтересу до праці взагалі і насамперед її економічної складової, слід зазначити, що проблема розгляду економічних та філософських підходів до розуміння особливостей праці ще не повністю вивчена і вирішена як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці. На сучасному етапі не досить активно розробляються загальнотеоретичні положення, методологічні підходи, а також прикладні аспекти досліджуваної проблеми. Поряд із розмаїттям опублікованих праць з проблематики праці, науки, підприємництва як економічних категорій, у вітчизняній філософії та економіці спостерігається відсутність комплексного бачення природи  праці, як явища, в основі яких лежить саме філософське розуміння процесу праці індивідуума та соціуму, а також бракує фундаментальних робіт, у яких був би представлений цілісний економіко-філософський аналіз феномена праці та його розвитку. 

Слід зазначити, що на всьому шляху еволюціонування суспільства існували різноманітні як філософські, так і економічні підходи до розуміння праці.

Праця – основа функціонування і розвитку будь-якого людського суспільства, незалежне від всіляких суспільних форм умова існування людей, вічна природна необхідність, без неї не було б можливим саме життя людини. Можна навести кілька характеристик праці:

- гроші. Зарплата є головним ресурсом, від якого залежать люди, задовольняючи свої потреби;

- рівень активності. Робота часто уможливлює набуття і вдосконалення навичок та вмінь. Навіть рутинна праця створює структуроване середовище, в якому поглинається енергія особи;

- різноманітність. Праця уможливлює доступ до середовища, що контактує з домашнім оточенням;

- часова структура. Для людей, зайнятих на регулярній роботі, день переважно організований згідно з ритмом праці. Хоча іноді це може пригнічувати, але все-таки дає відчуття спрямованості в повсякденній діяльності;

- соціальні контакти. Трудове середовище часто породжує дружбу й можливості участі у суспільній діяльності з іншими особами;

- персональна ідентичність. Праця переважно цінується за надання відчуття стабільної соціальної ідентичності.

Праця є основою соціотворчого процесу. Не можна наперед відмовити жодній конкретній людині, а тим більше – типу особи, в співучасті у соціотворчих процесах. Саме тому протилежність праці – безробіття, - є деструктивним фактором у розбудові суспільства.

Безробіття складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Безробіття унеможливлює формування змістовного соціального середовища та розвиток соціальної поведінки як базису трудової діяльності.

Соціальна поведінка похідна компонента соціального середовища, яка переломлюється в суб’єктних характеристиках та актах дійових осіб, а також в результатах суб’єктивної детермінації людської активності.

Трудову діяльність слід розуміти як обумовлену технологічними засобами і незалежну від суб’єктивних бажань доцільну форму професійної активності індивіда. Трудова діяльність – це відносно жорстко фіксований в часі й просторі доцільний ряд операцій та функцій, здійснюваних людьми, які об’єднані у виробничі організації. Кінцевою метою такої діяльності є: створення матеріальних благ, засобів життєзабезпечення з різноманітними споживчими властивостями; надання послуг різноманітного цільового призначення; виробництво наукових ідей, цінностей та їх прикладних аналогів; накопичення, консервація та передача інформації та її носіїв тощо. Трудова діяльність пов’язана з розподілом благ, послуг, цінностей та ідей; організацією та управлінням працюючих, зайнятих в суспільному виробництві; забезпечення обміну продуктами діяльності та їх еквівалентами. Відтак комплекс людських актів, вчинків та дій, які з’єднують працівника з трудовим процесом, треба відносити до категорії трудової поведінки.

Трудова поведінка являє собою доцільний комплекс індивідуальних та групових дій і вчинків, які визначають: а) спрямування та б) інтенсивність реалізації людського фактору у виробничій організації. Трудова поведінка працівника, з одного боку, відображає об’єктивну необхідність: заданість умов функціонування, що виявляється в досить жорстких рамках виробничої ситуації. З іншого – вона достатньо вільна, багатоальтернативна, визначена свободою вибору, що й створює рівні та ієрархію потреб. Міра відповідності двох боків трудової поведінки показує, які її орієнтації, ступінь зацікавленості в узгодженості своїх дій з цілями організації.

Структура трудової поведінки має складну філософсько-економічну конфігурацію і функціонально-цільову програму і складається,

- по-перше, з циклічно повторюваних дій, однотипних за результатом, що відтворюють стандартні статусно-ролеві стани;

- по-друге, з маргінальних дій та вчинків, які формуються в фазах перехідного стану з одного статусу до іншого;

- по-третє, з поведінкових схем й стереотипів, що виражають глибоко інтерналізовані соціокультурні образи, елементи професійної субкультури та відповідні їй способи й методи спілкування, комунікацій та символічних дій;

- по-четверте, з унікальних вчинків, похідних від індивідуального досвіду, способів досягнення життєвих та професійних цілей;

- по-п’яте, з дій, в основі яких лежать раціоналізовані смислові схеми, переведені в план стійких переконань;

- по-шосте, з акцій, здійснюваних під диктатом тих чи інших обставин;

- по-сьоме, зі спонтанних реакцій та вчинків, спровокованих емоційним станом;

- по-восьме, з "дублікатів”, які свідомо чи несвідомо повторюють стереотипи масової чи групової поведінки;

- по-дев’яте, з дій та вчинків, які є трансформацією впливу інших суб’єктів, що використовують різні форми примусу чи переконань.

Перелічені пункти – результат тривалої роботи філософів, економістів, соціологів, юристів та вчених інших напрямків різних країн та століть..

Одними з перших, хто звернувся до дослідження економіко-філософських аспектів праці, були М.Вебер, Й.Шумпетер. М.Вебер розглядав ідеальний тип працюючого с акцентом на підприємницьку діяльність. Мета його дослідження полягала в пошуку соціокультурних аспектів праці, які він знаходить в протестантській етиці. Й.Шумпетер серед специфічних характеристик праці виокремив інновацію як визначальну рису і функцію діяльності особистості.

Слід підкреслити, що у різні часи й епохи філософи звертались до проблеми людини, осмислювали її в дусі конкретно-історичних вимог, інтересів і потреб, відповідно до цього творили ідеал людини, який, проте, ніколи і ніде не міг бути у всій адекватності й повноті осягнений та здійснений. У процесі пізнання світу людина завжди прагнула глибше й повніше осягнути сутність явищ, закони світовлаштування та себе саму завдяки праці.

Український любомудр, поет-мислитель Григорій Сковорода, який уособлює в собі цілісність серця, розуму та вчинку, є зразком таких намагань. Поставивши в центрі своєї філософської системи людину, її реальні потреби й прагнення, він виходив з необхідності озброїти її засобами досягнення щасливого життя, яке має за основу Епікурову вимогу "живи за природою". Цю тезу  мислитель вперше в історії української філософії перетворив на вимогу працювати за "сродністю", яка взаємопов'язана з теорією самопізнання і вченням про загальне щастя. У ній він вбачає одну з найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації дійсно людського способу життєдіяльності. Сковорода підходить до ідеї перетворення праці з засобу існування в найпершу природну потребу і найвищу насолоду особистості, адже "сродна" праця, тобто праця за природними нахилами, здібностями визначає життя людини і становить його смисл, духовно збагачує особу і дає можливість їй віднайти свій справжній шлях і своє місце в складній системі суспільних взаємозвязків і відносин, зорієнтуватися в ціннісно-смисловому універсумі культури.

Для сучасної вітчизняної філософії та соціології проблема вивчення сутності, природи та соціально-економічних, соціокультурних особливостей праці не є принципово новою, але поки що залишається не досить розробленою. Зокрема, розглядаються феномени підприємництва, науки, інноватики (А.В.Безгодов, Т.І.Заславська, В.Є.Пилипенко, Ю.Ф.Пачковській, В.В.Радаєв, Є.В.Сірий, Є.І.Суїменко, Л.М.Хижняк, О.М.Шкаратан).

Наступний і ще більш глибший крок в розвитку економіки та філософії, особливо у сфері вчення праці, здійснив Е.Дюркгейм в своїй докторській дисертації "Про поділ суспільної праці” у 1893 р. Центральною в науковій творчості Е.Дюркгейма, як і всієї французької школи, є проблема соціальної солідарності. Тобто, не існує більш гуманної задачі – і в теоретичному, і в практичному плані, – аніж зрозуміти, що спонукає людей жити спільно; чому для них стабільний соціальний порядок виступає найвищою цінністю; які закони скеровують міжособові відносини. Не боротьба класів, а спільне існування особистостей (не замкнутих в класові, професійні чи кастові інтереси), "солідарне буття”, що найбільш часто втілюється у праці, є у Е.Дюркгейма найвищою ціллю.

Марксистська школа праці – явище в новоєвропейській соціології незвичайне, екстраординарне. Спираючись на кращі досягнення класичної філософської та економічної думки – французьку просвітню філософію, французький та англійський утопічний соціалізм, німецьку класичну філософію та англійську політекономію, - марксизм водночас поривав зі своїми інтелектуальними традиціями, пропонуючи свій, ліворадикальний, проект переустрою суспільства. Слід зауважити, що і Руссо, і Фур’є, і Сміт, і Гегель були реформістами, тобто виступали за виключно мирний спосіб вирішення економічних проблем і трудових конфліктів.

К.Маркс і Ф.Енгельс вже в 1844-1848 рр. постулювали радикальний розрив зі всіма теоретичними традиціями, проголосили необхідність створення нового – комуністичного – суспільства, ще не маючи розгорнутого і емпірично доведеного аналізу існуючого суспільства. К.Маркс не заперечував прогресивної ролі поділу праці, навпаки, як і Е.Дюркгейм (але задовго до нього), відводив йому роль механізму історичної генези суспільства. Втім, на відміну від Е.Дюркгейма, він відводив аномальним функціям поділу праці (експлуатації, безробіттю, зубожінню і т.п.) не випадковий і мінливий характер, а фаталістичний, непереборний. Поділ праці призводить не просто до зародження соціальної структури суспільства, а до її розколу на два антагоністичних класи – експлуататорів й експлуатованих.

Теоретичний метод К.Маркса послугував стимулюючим началом для виникнення в 30-х рр. ХХ ст. Франкфуртської школи соціології праці (М.Хоркхаймер, Т.Адорно, Е.Фромм, Г.Маркузе, Ю.Хабермас), представники якої додали визначний внесок в розробку концепції "індустріального суспільства” і відчуження праці.

Значна частина емпіричних досліджень по проблематиці праці здійснювалася в ХІХ ст. ентузіастами: вчителями, лікарями, економістами, фабричними інспекторами. Зазвичай ставилися прикладні, РРРвузькопрофесійні цілі, наприклад, з’ясувати причини травматизму, як полегшити адаптацію до нових умов виробництва вихідців з села, визначити зв’язок між алкоголізмом та низькою зарплатою, умови праці, побуту, деякі особливості масової свідомості пролетаріату. Як правило вони пророблялися без чіткої наукової програми, продуманої методики.

Для вітчизняної соціології праці післяжовтневого характерна орієнтація, з одного боку, на розробку загальнотеоретичних питань соціалізму, а з іншого – на практичні рекомендації щодо вдосконалення організації праці.

Одним з найбільш потужних напрямків в соціології праці того часу була теорія наукової організації праці, формування якої розгорталося на фоні гострої дискусії навколо американської системи Тейлора. Одні вважали прийнятним тейлоризм без обмовок, інші його повністю відкидали. Так, Е.Максимов-Слобожанін вважав, що система Тейлора є неприйнятною для соціалізму, оскільки зник об’єктивний грунт для її існування – капіталістичні суперечності. Втім, треба наголосити, що практичні працівники управління виробництвом, як правило, підтримували тейлоризм.

Поступово багато спеціалістів приходило думки, що магістральним шляхом росту продуктивності праці є його раціоналізація. Одначе у виборі засобів не було єдиної позиції.

Орієнтація на "великий стрибок” за допомогою форсованої індустріалізації та насильницької колективізації вимагала інших механізмів управління масами. Адміністративна система в приказному порядку скасувала соціологію, намагаючись при цьому обгрунтовувати свої дії теоретично. Іншими словами, в 30-ті рр. офіційна наука відмовляється від тих принципів – відкинути дореволюційну соціологію за її умоглядність і відірваність від життя, підмінити її новою, орієнтованою на практику соціальною інженерією, - які вона сама ж виголосила на початку 20-х рр. З цього часу складові частини соціології, включаючи й спеціальну теорію праці та її категоріальний апарат, стали розглядатися лише на філософському, абстрактно-теоретичному рівні. Конкретне дослідження соціальних процесів в трудовій сфері були заборонені.

Відродження дослідження економіки та філософії у Радянському Союзі припадає лише на середину 50-х рр. і обумовлюється "хрущовською відлигою”. Вже в наприкінці 50-х і початку 60-х рр. були здійснені масштабні дослідження по вивченню впливу НТП на соціальну й професійну структуру працівників, їх ставлення до праці.

В 60-80-ті рр. проводяться теоретичні й емпіричні дослідження з широкого кола проблем, пов’язаних з працею. Соціальне планування поступово розповсюдилося на всі рівні й сфери народного господарства. Основні теоретичні результати соціального планування викладені в роботах М.Аітова, Ю.Баришнікова, Ю.Волкова, В.Герчікова, Д.Керімова, В.Кунельського, М.Лапіна, П.Лузана, Л.Олєснєвича,, А.Пашкова, В.Полозова, М.Руткевича, Ж.Тощенко, З.Файнбурга, С.Фролова.

В 60-70-ті рр. розгорнулися дослідження з наступних проблем праці: соціальні аспекти НОП; соціальне управління; праця керівника; дисципліна праці; соціалістичне змагання; охорона та санітарно-гігієнічні умови праці; робочий та позаробочий час; трудові проблеми молоді; праця жінок; профорієнтація та профвідбір; участь робітників в управлінні виробництвом; соціальні аспекти НТР; соціальні аспекти колективних форм організації праці.

Сучасний розвиток розуміння праці економікою та філософією передбачає її аналіз через категорію культури та культурної, високоосвіченої особистості. Протягом соціальної історії люди освоїли, зробили своєю домівкою всю земну кулю, вийшли у космос, винайшли неймовірне за кількістю і якістю число способів діяльності. Якщо спробувати їх згрупувати за прикладними сферами, то можна виділити такі основні форми культури, які широко проявляються у праці - матеріальна, духовна і фізична.

У пошуках відповіді на питання, чим же обумовлений прогрес праці, варто виділяти не тільки відносини праці й економіки, але й безліч інших факторів, серед яких - філософські, релігійні і естетичні. Тому промислова революція, економічний ріст чи занепад, політичні умови стабільності чи дестабілізації повинні бути зрозумілі як фактори, що істотно визначають буття праці в системі інших форм суспільної свідомості.

Таким чином, можна констатувати, що присутній певний науковий досвід дослідження філософського та економічного розуміння праці  як на теоретичному, так і на емпіричному рівні. Проте, незважаючи на широкий спектр розгляду проблем праці, особливості цього розуміння в реаліях соціуму залишаються недостатньо досліджуваними. У наукових розробках немає чітко сформованих теоретико-методологічних підходів до комплексного вивчення праці як і економічної, і філософської категорії. Присутня неоднозначність позицій стосовно визначення праці в економіці та філософії, а при дослідженні праці як економічної категорії не завжди враховується власне відношення працівника, його філософське ставлення до роботи, та вплив цих факторів на кінцевий результат праці. Саме відсутність комплексних досліджень економіко-філософського контексту праці потребує подальшого дослідження та вивчення як на рівні усього суспільства, так і зокрема, на прикладі окремих трудових колективів.

 

Просмотров: 572 | Добавил: economist
Форма входа
Календарь
«  Январь 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Друзья сайта
  • ИПММС НАНУ
  • Академия технологических наук Украины
  • Форум AUP.RU
  • Блог ученой кошки
  • Дневник ученой кошки
  • Статистика